Раніше перевірка контрагента була питанням податкової безпеки. Тепер вона стає питанням кримінально-правового захисту компанії та її керівників
Правоохоронці тепер розслідують не окремі компанії, а цілі ланцюги постачання. Тому під удар потрапляє навіть абсолютно білий бізнес.
Чому звичайна господарська операція може перетворитися на кримінальне провадження та як бізнесу захистити себе від кримінальних ризиків та БЕБ – у колонці для РБК-Україна розповів адвокат практики безпеки бізнесу в Juscutum Олександр Чорнуха.
Головне:
- Звичайна господарська операція може стати предметом кримінального провадження. Правоохоронні органи дедалі частіше аналізують не окремі угоди, а весь ланцюг постачання товарів і послуг.
- Бізнес відповідає не лише за власну діяльність, а й за вибір контрагенті, адже сьогодні компанія може потрапити в поле зору контролюючих органів через своїх постачальників, субпідрядників або покупців.
- Податкові та правоохоронні органи отримали більше інструментів для перевірок. Нині для аналізу зв'язків між підприємствами використовуються податкові накладні, банківська інформація, митні дані, судові реєстри та відомості про кінцевих бенефіціарів.
- Найбільше уваги приділяється галузям із підвищеними ризиками – у зоні особливого контролю будівництво, агросектор, логістика, держзакупівлі, експортно-імпортні операції, виробництво та ІТ-аутсорсинг.
- "Ризиковий контрагент" не має законодавчого визначення, але має характерні ознаки. Серед них – відсутність персоналу, виробничих потужностей або офісу.
Практика роботи правоохоронних органів, зокрема, Бюро економічної безпеки, свідчить про зміну підходів до розслідування економічних злочинів. У центрі уваги слідчих дедалі частіше опиняються не окремі господарські операції, а цілі ланцюги постачання товарів, робіт чи послуг.
При цьому ризики виникають навіть у тих компаній, які фактично не брали участі в незаконних схемах, але співпрацювали з підприємствами, які правоохоронці вважають фіктивними або транзитними.
У результаті, звичайна комерційна угода може перетворитися на предмет кримінального провадження, а керівництво підприємства – на учасників допитів, обшуків та судових спорів.
Чому контрагент став проблемою №1 для бізнесу
Після запровадження ризик-орієнтованих механізмів податкового контролю держава отримала значно більше можливостей для аналізу взаємозв'язків між підприємствами.
Податкові органи, БЕБ та інші правоохоронні структури активно використовують:
- Єдиний реєстр податкових накладних;
- аналітичні бази даних;
- банківську інформацію;
- митні дані;
- судові реєстри;
- інформацію про кінцевих бенефіціарів.
Фактично будь-яка компанія сьогодні може бути перевірена не лише за власною діяльністю, а й через своїх постачальників, субпідрядників чи покупців.
Особливо це стосується сфер: будівництва; аграрного сектору; логістики; державних закупівель; експорту та імпорту; ІТ-аутсорсингу; виробництва.
Саме в цих галузях правоохоронці найчастіше досліджують реальність господарських операцій та походження коштів.
Хто такі ризикові контрагенти
У законодавстві відсутнє офіційне визначення поняття "ризиковий контрагент". Водночас на практиці сформувався перелік ознак, які можуть викликати підвищений інтерес контролюючих органів.
Серед них:
- відсутність працівників;
- мінімальний статутний капітал;
- масова адреса реєстрації;
- часта зміна директора або власника;
- відсутність виробничих потужностей;
- відсутність офісу або складів;
- участь у кримінальних провадженнях;
- перебування у переліках ризикових платників податків;
- невідповідність між заявленими обсягами діяльності та наявними ресурсами.
Особливу увагу слідчі звертають на компанії, які декларують мільйонні обороти, але фактично не мають ні персоналу, ні обладнання, ні логістичних можливостей для виконання своїх зобов'язань.
Однак важливо розуміти: сам факт наявності таких ознак ще не означає автоматичної незаконності діяльності. Верховний Суд неодноразово наголошував, що ризиковий статус контрагента або наявність щодо нього кримінального провадження самі по собі не доводять нереальність господарської операції.
Коли господарська операція стає кримінальною справою
Ключовим питанням для слідства є не сам факт укладення договору, а реальність його виконання.
Сьогодні правоохоронні органи намагаються встановити:
- Чи фактично відбулася господарська операція.
- Чи мав контрагент можливість її виконати.
- Чи усвідомлювала компанія ризики співпраці з таким контрагентом.
Саме на цьому етапі виникає поняття належної обачності (due diligence).
Фактично бізнесу ставиться питання: чи вжив він усіх розумних заходів для перевірки свого партнера перед укладенням договору?
Якщо слідство вважає, що компанія знала або повинна була знати про фіктивний характер діяльності контрагента, можуть виникнути ризики кримінального переслідування.
Найпоширеніші кримінальні кваліфікації
На практиці найбільшу кількість проваджень становлять справи за кількома напрямками.
Ухилення від сплати податків. Найчастіше правоохоронці перевіряють операції на предмет їхньої безтоварності.
Механізм доволі простий: якщо слідство встановлює, що товар фактично не поставлявся, а роботи або послуги не виконувалися, первинні документи можуть бути визнані такими, що не підтверджують реальну господарську діяльність.
При цьому Верховний Суд послідовно наголошує: право на податковий кредит та витрати виникає лише за умови реального здійснення господарської операції та підтвердження її належними первинними документами.
До прикладу, ТОВ займається будівництвом та є платником ПДВ. Для зменшення податкового навантаження директор підприємства укладає договори з ТОВ 2 на поставку будівельних матеріалів на суму 15 млн грн, у тому числі ПДВ – 2,5 млн грн.
Формально документи є: договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, банківські платіжні доручення. На підставі цих документів ТОВ формує: податковий кредит з ПДВ – 2,5 млн грн, витрати для зменшення податку на прибуток.
Легалізація доходів. Ще один поширений сценарій пов'язаний із підозрами щодо відмивання коштів.
Під підвищений ризик потрапляють операції:
- без економічного змісту;
- із залученням численних посередників;
- з ознаками конвертації коштів;
- із подальшим переведенням коштів у готівку.
У таких випадках слідство аналізує не лише окремий договір, а весь рух коштів між компаніями.
Так, ТОВ 1 отримує на свій рахунок 20 млн грн від замовника за поставку обладнання. Після надходження коштів підприємство не закуповує обладнання безпосередньо у виробника, а перераховує кошти через ланцюг із чотирьох компаній-посередників:
ТОВ 1 ТОВ 2 ТОВ 3 ТОВ 4 фізичні особи-підприємці та підприємства з ознаками ризиковості.
Згодом значна частина коштів знімається готівкою або переводиться на рахунки фізичних осіб.
Ланцюг компаній був створений не для ведення господарської діяльності, а для приховування походження коштів та ускладнення відстеження їхнього кінцевого отримувача.
Службове підроблення. Якщо документи містять відомості про роботи, які фактично не виконувалися, або про товари, які реально не постачалися, можуть виникати питання щодо достовірності первинної документації.
Особливо часто такі ризики виникають у сфері будівництва та державних закупівель.
Маємо такий кейс. Місцева рада укладає договір із ТОВ на капітальний ремонт школи вартістю 25 млн грн. Після завершення робіт підрядник подає: акти виконаних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, виконавчу документацію, акти приймання об'єкта. На підставі цих документів замовник перераховує підряднику повну суму договору.
Фактично: частина робіт фактично не виконувалася, Обсяги окремих робіт були суттєво завищені, Частина матеріалів була замінена на дешевші аналоги, У документах зазначені роботи, які експерти не виявили під час огляду об'єкта, Посадові особи замовника підписали акти приймання без фактичної перевірки виконаних робіт.
Судова практика: що каже Верховний Суд
Саме судова практика сьогодні формує головні правила гри для бізнесу.
Один із найважливіших висновків Верховного Суду полягає в тому, що оцінка господарської операції повинна здійснюватися комплексно, а не лише на підставі інформації про контрагента. Суд вимагає аналізувати фактичний рух активів, економічний зміст операції та наявність документального підтвердження.
У постановах 2025 року Верховний Суд окремо звертав увагу на необхідність перевірки:
- фактичного виконання робіт;
- економічної доцільності угоди;
- наявності ділової мети;
- обставин встановлення господарських відносин між сторонами.
Водночас для бізнесу існує й позитивна практика. Суди дедалі частіше підкреслюють, що сам факт внесення контрагента до переліку ризикових або відкриття щодо нього кримінального провадження не може автоматично свідчити про порушення з боку добросовісного платника податків. Необхідно довести конкретні обставини, які підтверджують нереальність саме спірної операції.
Іншими словами, податковий орган або слідство повинні довести не лише проблемність контрагента, а й відсутність реального виконання договору.
На що звертають увагу слідчі під час обшуків
Практика кримінальних проваджень свідчить, що під час обшуків та тимчасового доступу до документів правоохоронці насамперед шукають підтвердження реальності господарських операцій.
До таких доказів належать, зокрема, договори, специфікації, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, рахунки, платіжні доручення, службове листування, технічні завдання, фото- та відеоматеріали, документи щодо перевезення та зберігання товарів.
Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що для оцінки реальності операції важливим є не лише формальне існування документів, а й їхній зміст та здатність підтвердити фактичний рух активів і економічну сутність операції.
Типові помилки бізнесу
Аналіз кримінальних проваджень дозволяє виділити кілька найбільш поширених помилок. Перша – формальна перевірка контрагента лише через відкриті реєстри. Друга – відсутність внутрішньої процедури комплаєнсу та перевірки контрагентів. Третя – неналежне документування виконання договору. Четверта – співпраця з новоствореними підприємствами без аналізу їхньої репутації та ресурсів. П'ята – відсутність доказів ділової мети та економічної доцільності операції.
Саме останній критерій останнім часом набуває особливого значення у судовій практиці.
Як захистити компанію
Для мінімізації ризиків доцільно впровадити комплексну систему перевірки контрагентів.
Вона повинна включати:
- аналіз судових спорів;
- перевірку виконавчих проваджень;
- аналіз податкової історії;
- перевірку санкційних списків;
- аналіз структури власності;
- оцінку репутаційних ризиків;
- документування результатів перевірки.
Крім того, необхідно накопичувати доказову базу щодо фактичного виконання договорів.
У сучасних реаліях електронне листування, фотофіксація, службові записки, протоколи нарад та документи логістичного супроводу можуть виявитися значно переконливішими доказами, ніж формально підписаний акт виконаних робіт.
Висновок
Українська судова практика поступово відходить від підходу, за яким достатньо було лише виявити проблемного контрагента для автоматичного висновку про порушення з боку платника податків. Верховний Суд дедалі послідовніше наголошує на необхідності оцінювати реальний зміст господарських операцій, рух активів, ділову мету та поведінку самого платника податків.
Водночас бізнесу не варто розраховувати виключно на судовий захист. Найефективніший спосіб уникнути кримінальних ризиків – ще до укладення договору перевірити контрагента, зафіксувати результати такої перевірки та забезпечити належне документування кожного етапу співпраці.
У сучасних умовах перевірка контрагентів перестала бути формальністю. Це вже елемент системи безпеки бізнесу, який здатний захистити компанію не лише від податкових донарахувань, а й від обшуків, арешту майна та кримінального переслідування її посадових осіб.
Читайте також: БЕБ ліквідувало конвертцентр з мережею у 500 компаній: Цивінський показав відео