Чи можна відрізнити закоханість у відчуття та почуття до справжньої людини і коли варто переживати
Питання про те, що саме спалахує всередині нас у момент закоханості - почуття до конкретної людини чи просто реакція на наш власний стан поруч із нею - залишається одним з найскладніших у психології стосунків. Чому нас тягне до одних людей, тоді як інші, не менш зацікавлені в нас, залишають абсолютно байдужими? Що керує цим вибором: хімія мозку, дитячі спогади чи підсвідоме прагнення втекти від навколишнього стресу?
Спеціально для РБК-Україна психолог, експертка платформи Betobee та психоедукатор Анастасія Бикова детально пояснила природу закоханості, роботу системи винагороди нашого мозку та розповіла, чому в складні часи потреба в емоційній безпеці стає для нас головним орієнтиром.
Більше цікавого: Жодних метеликів: 7 реальних ознак, що ви нарешті зустріли "свою" людину
Що відбувається, коли ми закохуємося?
За словами експертки, розгадка криється в тому, як саме ми взаємодіємо з навколишнім світом. Ми рідко здатні оцінювати партнера повністю ізольовано від тих емоцій, які він у нас викликає.
"Насправді ми рідко сприймаємо інших людей окремо від власного досвіду взаємодії з ними. Тож логічно що важливе не тільки те, якою є людина сама по собі, а й те, що відбувається всередині нас поруч із нею", - зазначає Анастасія Бикова.
У цей процес миттєво вмикаються складні нейробіологічні механізми, які буквально змушують нас фокусувати всю свою увагу на об'єкті симпатії.
"Закоханість пов'язана з роботою системи винагороди мозку. Саме тому хочеться частіше бачити людину, чекати повідомлень, думати про неї протягом дня. Поруч з цим можуть з'являтися відчуття піднесення, натхнення або навіть легкого хвилювання. Мозок позначає цю взаємодію як щось важливе і значуще", - пояснює психологиня.
Як працює теорія прив'язаності
Наш вибір партнера у дорослому віці майже ніколи не буває випадковим. Спадковість, виховання та перші моделі стосунків, які ми бачили в родині, формують міцний фундамент для наших майбутніх почуттів. Психологи називають це теорією прив'язаності.
"Частково це все пояснює теорія прив'язаності: з дитинства ми формиуємо уявлення про те, як виглядає близькість, наскільки безпечними можуть бути стосунки та чи можна покладатися на інших людей. Тому в дорослому житті нас часто притягують не лише конкретні риси людини, а й те відчуття емоційної безпеки, зрозумілості або навпаки напруги, яке виникає поруч з нею.
Іноді людина може навіть не усвідомлювати, що закохується не стільки в характер іншого, скільки в знайомий спосіб переживати близькість", - підкреслює Анастасія Бикова.
Коли партнер стає лише інструментом
Якщо фокусуватися виключно на своїх внутрішніх переживаннях, можна потрапити в небезпечну психологічну ілюзію. Коли нам стає байдуже, хто саме перебуває поруч, аби лише отримувати бажану порцію дофаміну та емоцій, стосунки втрачають свою глибину і перетворюються на споживання.
"Тут звісно є нюанс, що закоханість лише у власні відчуття, чи скоріше у самі відчуття більше ніж у людину (уявимо, щоб ви хотіли почуватися так само і вам не важливо чи була б це та сама людина поряд, чи інша) - може створювати певну пастку. Тому що тоді ми починаємо бачити не реальну людину, а те, що вона нам дає. Не її цінності, погляди, особливості чи життєві вибори, реальну ситуацію стосунків, а власний стан поруч з нею", - попереджає експертка.
Формула здорових стосунків
Справжнє, зріле кохання не виключає емоцій, але воно міцно тримається на повазі до реальної особистості вашого партнера. Здорові взаємини - це завжди баланс між тим, ким є людина, і тим, що ми відчуваємо, перебуваючи в її просторі.
"Тому питання скоріше не в тому, чи закохуємося ми в людину чи у відчуття. Умовно здорові стосунки зазвичай народжуються там, де є і те, й інше. Коли подобається сама людина з її характером, цінностями та особистістю, і водночас з нею виникають відчуття, які хочеться переживати знову і знову. Все ж таки закоханість і кохання це про той простір, який виникає між двома людьми", - констатує Анастасія Бикова.
За словами психолога, можливо, у теперішні часи ця тема звучить актуально, коли навколо багато невизначеності, втрат, тривоги та хронічного напруження, потреба в близькості та підтримці стає ще більш відчутною.
"Ми починаємо уважніше помічати людей, поруч із якими можемо відчути спокій, прийняття чи хоча б тимчасове полегшення. Але все ж, які саме стосунки нас притягують у складні періоди життя, залежить не лише від теперішніх обставин, а й від попереднього досвіду близькості та прив'язаності", - підсумовує вона.
Ще більше цікавого:
Як зрозуміти, що жінка хоче піти і мовчить: 5 прихованих ознак
Коли не треба втягувати живіт: як побудувати стосунки, де можна зняти всі маски
