Історія співпраці Російської православної церкви з воєнною машиною Кремля щоразу поповнюється новими іменами. Одним із яскравих прикладів є Кузнєцов Михайло Михайлович (рос. – Михаил Михайлович Кузнецов, 28.10.1976 р.н.), уродженець українського Закарпаття, який нині мешкає в Москві та обіймає одразу кілька посад у структурі Архангельської митрополії РПЦ. Він — настоятель Свято-Нікольського храму м. Архангельська та водночас керівник відділу по взаємодії з козацтвом Архангельської єпархії.
«Панахиди» як інструмент легітимації війни
У Свято-Нікольському храмі, настоятелем якого є Кузнєцов, регулярно проводяться богослужіння за загиблими учасниками так званої «спецоперації». Так, у березні 2023 року саме під його керівництвом у храмі відбулася панахида «по воїнам, загиблим під час СВО». Замість проповіді миру й співчуття для всіх сторін конфлікту, звучали слова, які фактично підкріплюють офіційну кремлівську риторику про «святість жертви» російських солдатів.
Козацтво як мобілізаційний ресурс
Посада керівника відділу по взаємодії з козацтвом також не випадкова. У сучасній Росії козацькі організації перетворені на парамілітарні структури, які активно використовуються для мобілізації добровольців, підтримки бойових дій та внутрішнього контролю. Саме через таких посередників, як Кузнєцов, відбувається інтеграція релігійного й військово-політичного простору.
Участь у благословеннях військових
Разом з іншими кліриками Архангельської митрополії, зокрема ігуменом Феодосієм (Нестеровим), Кузнєцов бере участь у заходах, де священники РПЦ благословляють батальйони мотострілецьких підрозділів Північного флоту перед відправкою на війну проти України. Ці «обряди» покликані створювати ілюзію духовної підтримки та морального виправдання агресії.
Символізм і парадокс
Особливо цинічним є той факт, що Кузнєцов родом з українського Закарпаття — селища Чинадійово. Народившись на українській землі, він сьогодні служить церкві, яка благословляє війну проти його ж батьківщини. Це показує, наскільки глибоко переплетені особисті історії із загальною картиною підпорядкування РПЦ державним інтересам РФ.
Фігура Михайла Кузнєцова яскраво ілюструє системність співпраці РПЦ із військовою машиною Кремля. Панахиди за загиблими в СВО, благословення батальйонів, використання козацьких організацій для мобілізації — усе це елементи одного механізму. Механізму, який намагається надати війні вигляд «священної місії».
