Ветеран російсько-української війни Олег Стаханов із селища Дашів на Вінниччині після важкого поранення та протезування відкрив власний магазин товарів для риболовлі, кемпінгу та мисливства. На розвиток справи чоловік отримав грант у розмірі 500 тисяч гривень. Нині магазином займається його дружина Світлана, а сам Олег допомагає пораненим військовим, які проходять лікування та протезування.
Олег Стаханов зізнається, що риболовлею захопився не одразу. За його словами, інтерес до цього з’явився після того, як кілька років тому товариш запросив його на нічну рибалку. Згодом це хобі стало не просто захопленням, а способом відпочинку та психологічного відновлення.
Чоловік розповів, що любить виїжджати на природу на кілька днів із наметом, казаном та спорядженням. Особливо цінує риболовлю на диких водоймах, де потрібно самостійно шукати рибу та підбирати снасті.
Після повернення з фронту саме риболовля допомагала йому відволіктися та морально відновитися. Згодом це захоплення надихнуло ветерана на відкриття власного магазину.
Ідея створити бізнес з’явилася під час реабілітації після ампутації у Вінниці. Саме тоді Олег дізнався про грантову програму для ветеранів. Спершу, каже, поставився до неї скептично, однак згодом вирішив спробувати.
Він подав заявку на грант у 500 тисяч гривень для відкриття магазину товарів для рибальства та мисливства. З першого разу заявку не погодили, адже в ній не були детально прописані всі витрати — оренда приміщення, обладнання та облаштування магазину. Після доопрацювання документів грант вдалося отримати.
З оформленням допомагали фахівці центру зайнятості. Однією з умов програми було створення двох робочих місць.
Нині магазином переважно займається дружина ветерана Світлана. Вона розповіла, що для неї ця сфера була абсолютно новою, тому всьому доводиться навчатися вже у процесі роботи — від назв снастей до особливостей рибальського спорядження.
За словами Олега, у громаді раніше не було спеціалізованого магазину для рибалок, тому людям доводилося їздити за покупками за 20–25 кілометрів.
Ветеран переконаний, що власна справа допомогла йому не замкнутися у собі після поранення та повернення з фронту. Каже, що постійна зайнятість і рух стали важливими для психологічного стану.
До лав ЗСУ Олег Стаханов долучився наприкінці 2023 року. До цього займався волонтерством та допомагав українським військовим. Попри те, що мав трьох неповнолітніх дітей і не підлягав мобілізації, вирішив підписати контракт добровільно.
Служив захисник у складі 120 окремої бригади територіальної оборони. Спочатку виконував завдання на півночі країни поблизу кордону з білоруссю, а пізніше — на Покровському напрямку, де й отримав тяжке поранення.
Після евакуації Олег проходив лікування та реабілітацію у Вінниці. Відновлення тривало 15 місяців. За словами ветерана, після складного поранення та протезування йому довелося фактично заново вчитися ходити.
Після власного досвіду лікування та адаптації чоловік почав допомагати іншим пораненим військовим. Він відвідує шпиталі, спілкується із захисниками після ампутацій, радить, як обирати протези та на що звертати увагу під час реабілітації. Також допомагає відновлювати документи тим, хто втратив їх через бойові дії.
Олег каже, що поранені військові часто більше довіряють тим, хто сам пройшов через подібні випробування. Водночас така допомога емоційно непроста, адже спогади про власне поранення постійно повертаються.
Сьогодні риболовля для ветерана залишається способом відновлення, власна справа — можливістю повернутися до активного життя, а підтримка побратимів — важливою частиною його щоденної роботи після фронту.
